Ладошки, у меня РАНЧИК РОДИЛСЯ! :-)
...
Уважаемые давние поклонники и посетители Ладошек!
Я запускаю коммьюнити-сайт, новый проект, а вы все, будучи
https://www.facebook.com/run4iq
Бег для интеллектуалов.
Бег для интеллекта.
Бег "за" интеллектом. Он сам не придёт ;-)
Ранчик родился!
Андрей AKA Andrew Nugged
Ладошки служат как архив программ для Palm OS и Poclet PC / Windows Mobile
и разрешённых книг с 15 окрября 2000 года.
Григорий Юрьевич Филановский. Советский писатель-фантаст.
Родился в Москве. Окончил Московский химико-технологический институт, занимался научной работой по специальности. Первое выступление в печати — 1952 год в журнале «Крокодил». Первая фантастическая публикация — рассказ «12 лет человеческих» в журнале «Техника — молодежи» (1962 год). С 1964 года — профессиональный литератор.
отрывок из произведения:
...I раптом щезла. Найдивніше, що якраз тоді, коли всі газети й радіо настійливо допитуються: де? у кого залишилась хоч одна?
Вітя Сергун гірко усміхається: теж меніаматори, охоронці. Що для кожного з них така піщинка! Хоча — як для кого… В усякому разі, всі хотіли обов’язково пересвідчитись, що їхня піщинка — справжня, звідти… Вітя теж вісім років збирає одне і вірний одному — Марсу. У нього в столі старовинні легенди, пов’язані з червонуватою, «кривавою» планетою. Збереглися дивовижні здогади тих, хто ще в міражі недосконалих телескопів виявив «канали»… Журнали, що виходили на початку століття. Доповідь напівбожевільного французького академіка Жозюе в 1909 році про те, що у відповідь на мигтіння величезних дзеркал, які передавали азбукою Морзе міжпланетну депешу, марсіяни нібито відповіли йому особисто: «У нас немає очей, щоб бачити ваші сигнали…» А через півстоліття, всього через півстоліття розпочинається підготовка десанту на Марс. І, будь ласка, у Віті прекрасний телеза-пис обльоту Марса однією з автоматичних станцій.
Вітя Сергун і без карти під руками — у думці може пройтися по Марсу, немов рідним містом… Пройтися по Марсу… Ось під склом фото перших міжпланетних мандрівників. Фото перших-дотепер у траурній рамці. Несподівано припинився з ними зв’язок. І здавалось — усе, темінь: їхні сліди можуть виявитись лише через п’ятнадцять років. За великого протистояння досконаліший космічний корабель повторить відважну трасу першого… Одначе так років через два після того, як Марс трагічно змовк, земляни одержали посмертне вітання з безодні. Під час навчань австралійські солдати виявили на випаленій ділянці поля злегка вгрузлу в землю капсулу із надписом «СРСР». Можна було гадати, що до загибелі космонавти здійснили єдину можливість: одіслали на Землю малу ракету з кібернетичним націлюванням. У капсулі була лише жменя піску — звичайного марсіянського піску. Більшу частину його розподілили між найбільшими лабораторіями світу. Отакої! Виявилось, що пісок цей за всіма ознаками майже не відрізняється від земного.
Так, на жаль, кинуті рукою людини на Землю з кривавого Марса піщинки, очевидно, не мали наукової цінності…